Виконані роботи ви фотографуєте і висилаєте на мою електронну пошту -
27.11.21
ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ
Тема:Середньовічне суспільство та християнська церква
Середньовічна людина і Бог.
Релігія і церква в Середні
віки відігравали величезну роль. Усе життя людини, її свідомість були пройняті
вірою. Уявлення жителя Середньовічної Європи про Бога, світ і людину впродовж
багатьох віків формувалися на основі християнства. Згідно з
християнською традицією, людину створив Бог, наділивши її особливими якостями:
душею, розумом, мовою, почуттями, красою, силою. Сама природа, живі істоти були
створені Богом заради людини. Проте перші люди — Адам і Єва — ослухалися Бога,
вчинивши гріх — перший, або первородний. За це вони були вигнані з раю. Людина
стала смертною, слабкою, нещасною. Душа будь-якої людини страждає, бо ув’язнена
в гріховному тілі. Добрі
якості, почуття, вчинки людей називали чеснотами, погані — гріхами.
Ворогами людини були сім її «смертних гріхів»: гординя, заздрість, гнів,
лінощі, жадібність, марнотратство, ненажерливість. Ці гріхи штовхали
людину на брехню та злочини.
Усі віруючі
повинні були приходити до священика на сповідь. Ідеалом середньовічної людини
був аскет. Так називали людей, які заради любові до Бога відмовлялися від
рідних, усіх задоволень і багатств. Люди вірили, що після смерті душа може
потрапити або в пекло, або в рай. Усі дуже боялися пекла.
На Заході
поступово склалося уявлення про чистилище — місце, де душа може очиститися від
дрібних гріхів і потрапити в рай.
Середньовічна
людина вважала, що час створений Богом, і тому все життя проходило за дзвоном
церкви. Сам відлік часу вівся від народження Христа.
Робота з термінами
і поняттями (Словник)
ü Аскетизм — форма поведінки, яка передбачає придушення бажань, відмову від
розкоші й навіть більшості зручностей, обмеження в їжі та сні, завдання собі
фізичних страждань із метою спокутування гріхів.
ü Папа римський —
вищий титул, глава католицької церкви.
ü Патріарх — вищий
титул глави православної церкви. У Середньовіччі — глава православної церкви,
який підпорядкувався візантійському імператорові.
Християнська церква в IV—VI ст.
Відтоді, як у 313 р. імператор
Константин І Великий дозволив християнам відкрито сповідувати свою віру, і до
того моменту, коли припинила своє існування Римська імперія, християнська
церква перетворилася на могутню організацію, яку не змогла знищити навіть
варварська навала. Авторитет
римського єпископа поступово зростав. Це пояснювалося тим, що для тогочасних
людей Рим був одним із центрів світу. Римського єпископа стали називати, як і
верховного жерця Стародавнього Риму, великим понтифіком або «батьком церкви»
(папою).
Цікаво
знати
Першим
римським єпископом вважали одного з найближчих учнів Ісуса Христа — апостола
Петра, тому всі папи римські вважали себе наступниками цього апостола.
Перехрещені золотий і срібний ключі апостола Петра стали першим символом
папської влади. Другим символом є тіара — головний убір, який папа одягає під
час урочистостей. Основою папської тіари є митра — особлива висока шапка.
Символами влади єпископів також є перстень й особливий посох.
На
першому церковному соборі 325 р. в місті Нікеї римського єпископа було визнано
єдиним патріархом (головою) церкви на Заході. На Сході християнську церкву
очолювали чотири патріархи: константинопольський, олександрійський,
антіохійський і єрусалимський. На Нікейському соборі аріанство було визнано
єрессю — «помилковими поглядами», відступом від християнського вчення, а тих,
хто підтримував єретичні погляди, називали єретиками.
Робота з термінами і поняттями (Словник)
ü Абат — настоятель
католицького монастиря.
ü Монастир — місце
проживання ченців, відділене стінами від зовнішнього світу.
На
Нікейському соборі розпочали, а на Константинопольському (381 р.) закінчили
складати основні положення (догмати) християнства — «Символ віри». Серед різних
описів життя Ісуса Христа правильними (канонічними) були визнані лише чотири —
Євангелія від Матвія, Марка, Луки та Іоанна. Ці Євангелія разом із Діяннями
Святих апостолів, Посланнями Святих апостолів та Об’явленням Святого апостола
Іоанна Богослова склали Новий Заповіт. Він став продовженням Старого Заповіту —
зібрання стародавніх священних текстів, спільних для християн та іудеїв. Старий
і Новий Заповіти разом склали християнську Біблію, або Святе Письмо.
Християнське
духівництво поділялося на дві великі групи: біле і чорне. До білого
духівництва, яке мало нести службу серед людей, належали диякони, священики,
єпископи і патріархи. Диякони допомагали здійснювати церковні служби
священикам. Священики несли християнську віру членам парафії, до якої входило
кілька сіл або кварталів міста. Парафіяни сплачували особливий податок на
утримання церкви — десятину.
Кілька
церковних парафій об’єднувалися в єпископство, очолюване єпископом. Єпископства
об’єднувалися в архієпископства. На Сході архієпископства називали
митрополіями, а їхніх голів — митрополитами. На Заході єпископи
підпорядковувалися папі римському — єпископу Риму.
Чорне
духівництво (чернецтво) зародилося на Сході, у Єгипті. Його засновник, Святий
Антоній, 21 рік провів самітником у єгипетській пустелі. До нього приходили люди,
які чули про його святість, і селилися поряд. Так виникла одна з перших
чернецьких громад. Засновником західного чернецтва вважають Святого Бенедикта,
який жив у першій половині VI ст. Він, за прикладом східних ченців, склав для
західних ченців устав — правила життя, основою якого були праця і молитва.
Ченці
відмовлялися від світського життя, яке заважало зосереджуватися на молитвах, і
жили окремо від інших людей — у горах, пустелях або лісах. Якщо ченці селилися
поряд із людськими оселями, наприклад у містах, то вони відокремлювалися від
інших людей високими мурами й утворювали свою громаду — монастир. На Заході
великі монастирі стали називати абатствами (а їхніх керівників — абатами); на
Сході — лаврами. За Раннього Середньовіччя монастирі стали центрами
християнської культури й освіти. У IV—VI ст. християнська церква поступово
перетворювалася на впливову силу, що заклала підвалини для формування нової
європейської цивілізації.
Християнізація Європи
Опрацюйте відповідний матеріал підручника і визначте особливості процесу християнізації Європи. (Зошит письмово)!
Додаткова
інформація
На момент падіння Західної Римської імперії більшість її населення були
християнами. Проповідування
християнства мало успіх і серед варварських племен. Так, християнство прийняли
вестготи, остготи, вандали та інші народи, але у формі аріанства. Лише
франки хрестилися за західноримським зразком. Завдяки підтримці франкських
королів саме римська церква зміцніла й остаточно затвердилася на Заході.
Велику роль у
християнізації Європи також відіграли мандрівні ірландські ченці. Своє призначення
вони вбачали в тому, щоб не лише зберігати, а й поширювати знання. Вони
створювали дивовижні за красою рукописні книги релігійного і світського змісту.
На невеликих човнах із дорогоцінними книжками вони пливли до далеких берегів
Європи, несли Слово Боже до варварів, засновували монастирі. Після завоювання Британії
ірландські ченці стали навертати в християнство англосаксів. Саме вони
охрестили північну частину країни і прагнули поширити свою діяльність на інші
території, але їм бракувало сил, щоб охопити всю Британію. Зрештою папа
римський узяв на себе всю місіонерську діяльність серед варварських племен.
Із
новою силою християнізація Європи почалася у VIII ст. і тривала наступні два
століття. До християнізації долучився і Константинополь. Так, завдяки
діяльності проповідників Кирила і Мефодія, у IX ст. християнство поширилося
серед болгар, сербів у Великоморавській державі, а згодом і на Русі. У свою
чергу, Рим поширив свій вплив на поляків, чехів, угорців, скандинавські народи.
Клюнійський рух. Схизма 1054 р.
Робота з термінами і поняттями (Словник)!
ü Реформи — зміни,
перетворення якихось сторін життя.
ü Схизма — розкол
християнської церкви.
Католицька церква
— одна з найбільших християнських громад, що у своїй вірі та назві ототожнює
себе зі вселенською церквою. Утворилася внаслідок поділу єдиної християнської
церкви на західну і східну. Богослужіння здійснюється латиною; церкву очолює
папа римський.
Православна церква
— одна з найбільших християнських громад. Як самостійна існує з 1054 р. На
відміну від католицької (вселенської) церкви визначає себе як «істинна»,
«правильна», не має єдиного духовного центру та єдиного голови. її очолюють
патріархи і митрополити.
Церква
залежала від світських володарів. Оскільки церковні посади забезпечували чималі
прибутки, герцоги і графи надавали їх своїм родичам і друзям. Духівництво, за
свідченнями сучасників, набагато більше уваги приділяло примноженню своїх
багатств, ніж порятунку душ віруючих. У середовищі церкви було чимало
невдоволених таким станом речей. Найсвідомішими серед них були ченці абатства
Клюні, що розташовувалося на сході Франції. Вони здобули повагу своїм
аскетизмом і прагненням змінити церковне життя. Клюнійці, зокрема, вимагали
звільнити церкву від підпорядкування світській владі, установити сувору
дисципліну для всього духівництва — від ченців до папи римського.
Клюнійський рух, як його назвали,
поступово поширювався. Деякі з клюнійських ченців ставали єпископами, абатами і
почали наводити лад у церковному житті. Нарешті один із них став папою
Григорієм VII. Він розгорнув боротьбу за втілення в життя ідей клюнійців.
Упродовж 1073—1085 рр. ним були проведені реформи.
У
своєму прагненні зміцнити владу папства Григорій VII зустрів протидію світської
влади. В історію ввійшло протистояння Григорія VII та німецького імператора
Генріха IV. І хоча ця тривала і виснажлива боротьба завершилася смертю папи,
але реформи, здійснені Григорієм VII, заклали підвалини могутності папства в
наступні століття.
Ще
одна важлива подія в житті християнської церкви припала на XI ст. Суперечки між
християнством Заходу і Сходу в 1054 р. призвели до розколу — схизми. Папа римський і константинопольський патріарх
прокляли один одного. Відтоді єдина християнська церква розділилася на
римо-католицьку і православну. Слово «католицька» означає всесвітня, а
«православна» — істинна, справжня. Католицька і православна церкви мали певні
відмінності. По-перше, у догматах віри. Православна церква не визнає вчення про
головування папи і його непогрішимість, відкидає використання індульгенцій
(звільнення від гріхів за плату). Православ’я визнає існування лише пекла і
раю, а католицизм проголошує й існування чистилища. По-друге, є відмінності в обрядах.
Католики здійснюють хрещення обливанням, а православні — зануренням у воду;
миропомазання в католиків здійснює лише єпископ і тільки над дорослими. Також у
католиків у суботу піст. У православних церквах використовують ікони, а в
католицьких — живопис.
По-третє,
відрізняється управління церквою. Католицька церква забороняє мирянам читати
Біблію. Також у католиків існує посада кардинала; із IX ст. запроваджений
целібат (заборона одружуватися). У православних священики поділяються на біле
(можуть одружуватися) і чорне (шлюб забороняється) духівництво. По-четверте, є відмінності у
звичаях. У католиків богослужіння здійснюється лише латинською мовою,
використовуються дзвоники для привертання уваги до найважливіших місць
проповіді. До того ж усі місця в католицькій церкві сидячі, на відміну від
православної церкви
Отже: (Усно)
1. Що було ідеалом
середньовічної людини?
2. Як на Сході християни
називали архієпископа?
3. Хто такий
аббат?
4. За яким зразком
хрестилися франки?
5. Що таке
Клюнійський рух?
6. Коли відбувся
розкол християнської церкви?
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацюйте § 10 підручника. В словник терміни і дати відповіді на запитання після параграфу.
26.11.21
ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ
Тема: Людина і природа. Рух населення...
З курсу історії Стародавнього світу пригадайте, якими були шляхи переміщення та розселення первісних людей. Як природа впливала на життя та заняття людей? Коли відбулося Велике переселення народів? Які були його причини? Пригадайте визначення поняття «міграція».
ЛЮДИНА І ПРИРОДА. Із стародавніх часів життя людини було залежним від природи. Так було й за Середньовіччя. Клімат, навколишня природа визначали спосіб життя людини, заняття та знаряддя праці, одяг та їжу, житло і традиції дозвілля. Клімат впливав навіть на характер людини. Очевидно, ви й самі помічали, що в південних краях люди відзначаються запальною вдачею, натомість мешканці північніших земель більш спокійні та розважливі.
У Європі в середні віки клімат часто змінювався. Похолодання спонукало людей до зміни місць розселення й було одним із чинників Великого переселення народів. Подальше потепління знову вплинуло на життя та заняття людей. Тоді, наприклад, на Британських островах ріс виноград. У XIII—XVII ст. клімат у Європі знову став більш прохолодним, і майже таким він є сьогодні.
Орання, засівання, оброблення винограду. Випасання свиней у лісі (готичні мініатюри братів Лімбург)
Від ландшафту залежав вигляд міст і селищ, мостів і шляхів. Він багато в чому визначав заняття людей. На рівнинах поблизу водойм розвивалось землеробство, у більш посушливих степах — скотарство. На степових просторах особливу цінність для людей мали коні, які забезпечували їжею та можливостями пересування. У гірській місцевості пасли кіз та вівць, вирощували виноград.
Фортеці й міста, які навколо них виростали, розташовувалися на пагорбах, поблизу джерел води. Річки й озера були природними перепонами, які захищали від нападів ворогів. Водночас водойми мали важливе значення для торгівлі — в середні віки саме через річки й моря пролягали основні торговельні маршрути. Моря відкривали мешканцям узбережжя шляхи до далеких країв. Уздовж річок, озер, морів люди здавна займалися рибальством.
За Середньовіччя величезну частину території Європи вкривали ліси. Вони були безцінною природною скарбницею, яка давала все необхідне для життя. Полювання, збирання плодів та ягід, грибів та цілющих рослин, бортництво були основними заняттями людей, що жили серед лісів. З деревини вони будували будинки, виготовляли предмети побуту та художні вироби. Дровами отоплювали житло взимку. Ліс був місцем зростання смоляних дерев для факелів, якими освітлювали будинки й вулиці. Нарешті, ліс давав можливість заробітку для багатьох людей, був місцем розваг та місцем розбійників і хижих тварин.
Сцена з полювання (середньовічна мініатюра)
На почату епохи Середньовіччя в Європі одним із основних продуктів харчування були жолуді. Їх споживали не тільки прості люди, а й знать. Із мелених жолудів пекли смачний і поживний хліб, готували каші. У ті часи людей було мало, лісів багато, і жолудів вистачало всім. Сьогодні страви з жолудів можна скуштувати хіба що в дорогих ресторанах.
Жолуді. Виріб з воску майстра Олександра Башуна
Дізнайтеся, які ще продукти вживали в середні віки, а сьогодні страви з них вважаються делікатесом.
Натюрморт з фруктами й овочами. Картина художника Схоутена Флориста Гериста Вана
Визначте за малюнком, яку їжу вживали середньовічні люди. Зіставте тодішні продукти харчування із нинішніми.
Спалюючи великі масиви лісу, люди отримували відкриті ділянки, удобрені золою. Проте підсічно-вогневе землеробство на таких землях давало гарні врожаї лише протягом кількох років, після чого люди переходили до нового місця і знову випалювали ліс, викорчовували залишки дерев та орали землю. Таке споживацьке, варварське ставлення до лісів призвело до їх зникнення на величезній території Європи. До XIII—XIV ст. майже повністю без лісів залишилися Англія, Голландія, Іспанія, Франція. Наслідком цього не тільки в цих країнах, а й по всій Європі було погіршення кліматичних умов, часті посухи та розмивання родючого ґрунту під час повеней. Зникло багато видів звірів і птахів, обміліли річки й озера.
Середньовічна людина вважала себе господарем над природою, який може безжально використовувати її багатства, які наші пращури вважали невичерпними.
РУХ НАСЕЛЕННЯ. ВНУТРІШНЯ КОЛОНІЗАЦІЯ.
Міграція, або переселення людей, відбувалася з найдавніших часів — від появи людини розумної. З прабатьківщини людства, яка розташовувалася, на думку вчених, у Східній Африці, первісні люди протягом сотень тисяч років поступово розселилися на теренах Європи та Азії, дістались Американського континенту та Австралії.
Величезні простори Європи на початку Середньовіччя не були заселені. Але поступово кількість людей збільшилася й вони все ж таки заселили Європу. Наприкінці XI ст. дедалі більше людей шукали кращої долі. Європейці розпочали колонізацію — освоєння нових земель.
Спочатку переважала внутрішня колонізація — люди шукали вільні, ще не освоєні землі на окраїнах європейських країн. Тут вони вирубували лісові хащі, осушували болота і перетворювали їх у родючі поля, тут споруджували свої домівки. Потрібно було докласти багато зусиль і праці для того, щоб на нових землях виростити й зібрати врожай та нагодувати людей.
Словник (Записуємо в зошит)
Внутрішня колонізація — заселення і господарське освоєння людьми вільних земель своєї країни.
Освоєння земель було дуже важким, виснажливим і тривалим, але загроза неврожаїв і голоду підштовхувала людей до цього. Лише упродовж кількох поколінь селянська родина могла перетворити непридатну для сільського господарства місцевість на родючу ниву.
Землероб збирає врожай (середньовічний живопис)
Сеньйори розуміли: освоєння нових земель зумовить приріст населення, адже тоді більше людей зможуть прогодуватися. Тому феодали заохочували селян до обробітку цілинних земель, інколи навіть звільняючи їх на певний час від сплати податків.
Внутрішня колонізація, що розгорнулася в XI—XIII ст. у Європі, дала значні позитивні результати. Протягом цього періоду кількість європейців стрімко зростала, і на початок XIV ст. досягла 75 млн (наприкінці X ст. було лише 38 млн). Сільське господарство невпинно розвивалося: почали використовуватися нові знаряддя праці, зросли врожаї, що дало змогу забути жахливі голодні роки. Змінився і раціон харчування: зернові культури поступово витіснили дари лісу.
ЗОВНІШНЯ (ВОЄННА) КОЛОНІЗАЦІЯ.
Зменшення обсягів вільної землі в Європі привело до того, що люди почали шукати її поза межами своєї країни, використовуючи воєнну силу для захоплення нових просторів.
Словник!
Зовнішня колонізація — заснування поселень за межами своєї країни, що відбувається, як правило, шляхом війни, насильницькими методами.
Першою спробою воєнної колонізації були хрестові походи, про які ви дізнаєтеся з наступних параграфів цього підручника.
У другій половині XII ст. розпочалися завойовницькі походи німецьких князів на землі полабських слов’ян, які жили між річками Ельба та Одер. Майже століття німецькі рицарі «мечем та вогнем» підкоряли слов’янські племена, на землях яких виникали маркграфства.
Німецькі князі та єпископи будували тут укріплені фортеці й організовували переселення селян із Німеччини, Нідерландів, Фландрії. Переселенці отримували пільги та землю, натомість зобов’язувалися підтримувати графа та сплачувати певний податок. Але поступово вони перетворювалися на кріпаків.
Особливо активну роль у колонізації слов’янських земель відігравала церква, яка не тільки благословляла на підкорення язичницьких племен, а й активно брала участь у цьому, засновуючи монастирі та захоплюючи землі.
Ще одним напрямком воєнної колонізації була Північ — Скандинавія. А на південному заході відбулася Реконкіста: християни відвойовували землі на Піренейському півострові, який захопили араби. Про це також йтиметься в наступних параграфах підручника.
Словник!
НАПРЯМКИ КОЛОНІЗАЦІЇ
ЗНАЮ МИНУЛЕ — ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ — РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ:
Домашнє завдання
Знаю і систематизую нову інформацію: (Усно!)
1. Поясніть, як природа, клімат, ландшафт впливали на спосіб життя людей у середньовічній Європі.
2. Що таке «міграція», «внутрішня колонізація», «зовнішня колонізація»? (Письмово)
3. Коли розпочалася внутрішня колонізація у Європі?
4. Назвіть причини міграції у середньовічній Європі.
5. Які були напрямки внутрішньої та зовнішньої колонізації в середньовічній Європі?(Письмово)
Мислю творчо і самостійно: (Усно)
6. Як ви думаєте, чи засвоїли люди уроки історії у ставленні до природи та її багатств? Що змінилося у цьому з часів Середньовіччя?
Умію працювати з картою:
7. Користуючись картою атласу, покажіть напрямки зовнішньої колонізації в середньовічній Європі.
8 Ознайомтесь з параграфом 9. :6 завдання, стор. 44
Реконкіста. Битва під Лас-Навас-де-Голоса (Іспанія). Картина художника Франческа де Паула Вана Халена
22.11.21
Історія України
Тема:Правління в Київській Русі Ярослава Мудрого
Добрий день діти! Давайте згадаємо матеріал попереднього уроку разом, переглянувши відео за посиланнями - https://www.youtube.com/watch?v=zmYCQjqxKmk та хрещення Русі -
https://www.youtube.com/watch?v=M-BCE8gg6No
На
сьогоднішньому уроці ми
познайомимось з ходом міжусобної
боротьби між синами
Володимира Великого та
утвердженням у Києві
Ярослава Мудрого ,
прослідкуємо процес зміцнення
великокняжої влади
і стабілізації внутрішнього життя
Київської Русі. Проаналізуємо
зміст
збірника
законів «Руської правди».
Після смерті князя Володимира між його синами почалася боротьба
за київський престол.
Старший син Святополк проголосив
себе київським князем. Він
розумів , що його брати можуть
також претендувати
на
великокняжий престол , тому підступно вбив своїх братів
Бориса ,
Гліба і Святослава
, за що народ його
прозвав Окаянним. Та головним
противником
Святополка залишався Ярослав , який княжив у Новгороді.
У 1016р. за допомогою
новгородської дружини Ярослав
оволодів Києвом
Святополк
утік до Польщі. За
допомогою свого тестя , польського короля
Болеслава
Хороброго і поляків
Святополк знову увійшов
до Києва. Через
кілька місяців
Болеслав мусив під тиском киян повернутися до
Польщі.
Тоді
Святополк запросив печенігів. Київ кілька
разів переходив з рук
в
руки. У вирішальній
битві Святополк був
розгромлений військом Ярослава.
Втік він
у Польщу і
більше ніколи не
повертався на Русь.
Завдання: дайте відповідь на запитання
1.
Чому розгорілася боротьба
між синами князя
Володимира
Великого після його смерті? ( )
2. Чому Святополка народ прозвав Окаянним? ( ).
3.
Хто був головним противником Святополка
у мрії про київ-
ський престол? ( ).
4. До кого звернувся Святополк по допомогу? ( )
5. Чим скінчилася вирішальна битва
між Святополком і
Ярос-
лавом ?
Зверніть увагу! З 1019 року київським
князем остаточно утвердився
Ярослав.
Його менший брат
Мстислав правив у Тмутаракані , це
східне узбережжя
Азовського моря.
Його військо перемогло Ярослава ,
але Мстислав
звернувся до брата: «Сідай
у своєму Києві , ти старший брат , а мені
хай
буде ця
сторона Дніпра». Уклали вони
мир і розділили
землю Руську
по Дніпру: Ярослав став правити в Києві , а Мстислав – у
Чернігові.
У 1036 році
Мстислав помер, а син його помер раніше, то всі руські землі
об′єдналися тепер
під владою Ярослава.
Запамятайте, як потрібно давати відповідь на запитання по темі!
1. В яке становище попала Русь в ході чотирьох
років братовбивчої
війни між синами Володимира
Великого? ( країна була зруйнова-
на, господарство занепало, кордони Русі були не захищені).
2.
Як ви
гадаєте, на що потрібно було звернути увагу в першу чергу
Ярославу ставши великим князем всієї Русі? (зосередитися на
відбудові
країни, захисті ї кордонів).
Отже! Так, Київську Русь ще молоду і ослаблену
війнами оточували
вороги, які готові
були пограбувати і
підкорити її землі. Найлютішими
були кочові ,
войовничі племена печенігів, які жили
на Південний Схід
від Київської держави. До
1036року печеніги не
робили набіги на Русь.
Але в 1036році
це був масовий набіг печенігів, вони оточили навіть
місто Київ.
Вчитель: Я вам
пропоную самостійно
опрацювати уривок «Повісті
временних літ» Нестора Літописця.
Прочитайте і дайте відповідь на запитання нижче документу!
військо до битви.
І поставив варягів посередині, а з правого краю – киян,
а на лівому крилі
– новгородців. І стали перед
городом. А печеніги почали
наступати. І зійшлися на
місці, де нині собор святої
Софії – митрополія
руська. А тоді
було там поле за
городом. І була січ люта. І ледве
здолав
надвечір Ярослав.
Побігли печеніги врізнобіч, і
не знали куди біжать.
І одні втікачі
втонули в Симмомлі , інші ж – у інших ріках.
1. З ким воював Ярослав?
2. Де була вирішальна битва?
3. Чим закінчилась битва?
Запамятайте!
Яких наслідків зазнала Русь
після перемоги над печенігами.
(були укріплені
південно-східні кордони держави. На
честь
перемоги над печенігами
Ярослав наказав збудувати церкву –
собор Святої Софії
в 1037 році.)
Тепер давайте
з′ясуємо , що ж таке внутрішня та
зовнішня політика.
Внутрішня політика – відображає взаємовідносини у суспільстві Київсь кої
Русі ,
направлена на розбудову міст , війська
,швид-
кий
розвиток господарства , освіти ,
культури.
Зовнішня політика - політичний
курс держави щодо її
відносин з іншими
державами
і народами. Ці політики
взаємопов′язані і
залежать
одна від
одної.
Наприклад ,
якщо вороги не будуть нападати , а будуть
хороші відносини , то буде
успішно розвиватися
господарство , торгівля з
іншими державами.
Першим пунктом внутрішньої політики
князя Ярослава було упорядкування законодавства. У роки
його правління було створено
Перший
писаний збірник законів
«Руська правда». Слово «правда» тут
означає « закон». «Руська
правда регулювала тогочасні відносини
в
суспільстві , зміцнювала
владу князя , встановлювала відповідальність за
злочин. «Руська
правда» охороняла життя ,
особисту недоторканість , а також
приватну власність.
А зараз ми попрацюємо з
кількома статтями «Руської правди»:
проаналізуємо
з точки зору сучасної
людини.
|
«Руська правда» витяг |
Завдання учням |
|
Група №1 1. Стаття Якщо вб′є вільна
людина вільну, то за неї мають
право помсти- тися: брат за брата, або батько за сина. Якщо
хтось з них не бажає або немає можливості помститися, то нехай одержить 40гривень за вбитого. Група №2. 5 стаття. Якщо хтось стане на розбій свідомо, то люди общини за нього не сплачують штраф , але повинні вигнати
його, дружину і дітей , з рідного краю і конфіс- кувати їхнє
майно на користь князя. Група №3. 17 стаття. Якщо відповідача
звинувачують у вбивстві ,а свідків не знайдуть, то піддати його випробуванню розпеченим залізом. |
1 Про яке
покарання йдеться в законі? Як ви його розумієте? (за вбивство
пропонується законом кровна помста або замінюється штрафом. Кровна помста – покарання ,яке існувало за часів
язичництва і призводило до наступного вбивства і хаосу в державі. Штраф , я вважаю
, це слабка міра покарання за
вбивство.) 2 Подумайте і визначте з точки зору Сучасної людини , які покарання можна було б встановити
за вбивство людини? ( Вищою мірою покарання є довічне ув′язнення). 1.Відомо , що вигнання і конфіскація майна були вищою мірою покарання в Київській Русі.
Порівняйте із сучасністю: Який вид
покарань більш гуманний? ( В наш час розбій карають кількома роками
позбавлення волі , але дружина і діти не винні , тому вони проживають на місці і
користуються майном.) 1.Чи правильним
є такий метод дізнання? Чи досконалий
він в епоху Київської Русі? ( Не досконалий , бо може постраж- дати невинна людина ). Яке покарання можна встановити за вбивство в наш час? ( довічне
ув′язнення). |
відбудовані у 1982.
Запишіть у словник!
У Києві був
побудований головний храм – Софіївський собор (1037р.) –
зараз діюча
церква на одній із стін якої уже в наш
час відкрито фреску
із
зображенням
Ярослава , 4 доньок , сина і дружини
Ярослав
зміцнив православну церкву.
У1039році засновано Київську
митрополію і єпископи
зібравшись обрали митрополита
Іларіона. Збудовані нові церкви
і монастирі стали осередками культури. З
ім′ ям Ярослава пов′язаний і
небачений доти розквіт
давньоруської культури і
науки. Він зрозумів , що
для управління державою
потрібна високоосві-
чена еліта і
взявся за її
виховання й підготовку. У багатьох містах своєї
держави він відкрив
школи , куди , іноді примусом ,
звозив дітей , щоб
учити їх грамоті ,
іноземним мовам , ремеслам і мистецтву. Він любив і
цінував книги , власноруч їх переписував , створив першу
і найбільшу на Русі бібліотеку. Ярослав звелів багато книг переписати , перекласти і склав
їх у церкві святої
Софії. На жаль, доля їх невідома – книги ті загубилися в
глибині століть.
Справи в державі
Ярослава Мудрого віднесені до внутрішньої політики.
1.впорядкування законодавства ,
створення першого збірника законів.
2. почалося велике
будівництво: укріплення міста,
відбудова церков і
монастирів.
3. відкриття при
церквах і монастирях шкіл,
заснування найбільшої в
Європі бібліотеки.
Зовнішня політика – це
налагодження зв′язків з різними країна-
ми – політичних, економічних , торговельних і особливо
дбати про захист
держави від зовнішніх
ворогів.
У
налагодженні зовнішніх зв′язків з
різними країнами Ярослав
віддавав перевагу дипломатичним
методам , тобто укладав мирні угоди ,
шлюби своїх дітей
з монархічними особами
Європи. Сам Ярослав був
одружений з Інгігардою – дочкою шведського короля ; його
донька
Єлизавета
одружилася з норвезьким
королем Геральдом Сміливим ;
Анастасія з угорським
королем Андрієм. Троє синів одружилися з європей-
ськими принцесами:
Всеволод одружився з дочкою візантійського імпера-
тора Анастасією ;
Ізяслав одружився з сестрою польського
короля Казимира
-
Гертрудою. Син Святослав – з онукою германського цісаря Генраха II
Анна стала
дружиною французького короля Генріха I , а після його смерті
була
королевою Франції за
малолітства сина Філіпа I .
Запамятайте! Такі
династичні зв′язки сприяли
залученню Київської Русі до європейської політики , піднесенню авторитету країни ,
зміцненню стосунків
з іноземними правителями.
Шлюбні зв′язки Ярослав Мудрий використовував для мирної
відбудови та зміцнення кордонів
своєї держави. Він приєднав землі від
лівого берега
Дніпра на Схід, підкорив
фінські племена , завдав нищівного
удару кочівникам –
печенігам, підписав мирний договір з візантійським
імператором.
Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054року
у віці 76 років. Похований у церкві Святої Софії.
Часи князювання Ярослава позначились
посиленням держави
, зміцнення кордонів Київської Русі , швидким будівництвом міст, піднесенням господарства, торгівлі. Ці
успіхи ознамену-
вали
авторитет давньоруської держави
та ступінь її розвитку.
1 Як ви думаєте, чому народ прозвав Ярослава Мудрим ?
( прозваний за свою
освіченість і любов до книг, був
хоробрим
полководцем і розумним правителем ,
у зовнішній і внутрішній політиці поглиблював
те , що зробив його батько – Володимир.)
2.
Що нагадує про Ярослава Мудрого у сучасній Україні ?
( Побудовані ним храми – Софіївський собор, Печерський монастир,
Золоті ворота. Портрет Ярослава
на грошовій одиниці – 2 грн.
Є в
Києві Ярославська вулиця та вулиця Ярославський
вал.
Заснований в Україні орден «Ярослава
Мудрого» у 1995році.
Постать
Ярослава Мудрого описується
у творах літератури та
мистецтва.
Сьогодні ви познайомились з постаттю Ярослава Мудрого , який як політик і державний діяч зробив дуже багато. Переглянувши відео, ви зможете краще засвоїти матеріал уроку і дізнатися домашнє завдання. - https://www.youtube.com/watch?v=5SZY7RPP518
Немає коментарів:
Дописати коментар